Михайло Косів: Ющенка переконують, що Янукович не піде на президентські вибори

Автор: Сергій Дойко

З перших же секунд розмови з кореспондентом ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") народний депутат України від БЮТ Михайло Косів навіть трохи дорікнув, хоча і дружньо, нашому брату - журналісту. Коли на самому початку інтерв'ю почув фразу, мовляв, якось рідко він спілкується останнім часом з медіа. Депутат пояснив - адже журналістам цікаво "ловити" скандальніші фігури. Ось, наприклад, була така собі сіра та непримітна людина - Ігор Рибаков. Але варто було йому зробити відомий "крок відступництва", як став він для ЗМІ мало не "героєм" або "політичною зіркою".

Парламентарій Косів нічого особливо яскравого або скандального останнім часом не робив. А випадок пана Рибакова, виявилося, пригадав не випадково. Адже велика частина діалогу з бютівцем, так чи інакше, зводилася до життєздатності "помаранчевої" парламентської коаліції. А можливо, до початку її кінця?..

- Як охарактеризуєте політичний вересень? 

- Це треба хіба що у ясновидиць питати. (Сміється). З погляду політичних перспектив вересень дуже непередбачуваний. Ось у Конституційному суді розглядається зараз подання 105 депутатів від Партії регіонів. Вони просять Конституційний суд визначитися, чи є у Верховній Раді парламентська коаліція чи немає її? Сама ж Конституція виписана так, що в парламентську коаліцію входять не окремі депутати, а фракції всім своїм складом. Тобто, з одного боку, ні Бут, ні Рибаков не виходили із фракцій. Тому, якщо скласти кількісно дві фракції - НУ-НС і БЮТ, - виходить, що коаліційна більшість є. Але далі, буквально через кому після цього, в Конституції сказано: у коаліцію входить більшість від конституційного складу депутатів Верховної Ради. Тобто - від 226 до 299 парламентаріїв. Усі пам'ятають, що свого часу Іван Плющ взагалі не подавав заяви про входження в коаліцію. Він про це постійно заявляв, хоча й був членом фракції. А потім ще двоє вишли. Тому, якщо мова йде про чисто кількісний склад, то в коаліції залишилося 225 депутатів...

- Значить, нинішня коаліція точно не дієздатна?..

- Я так не говорив. Я лише мав на увазі, що Конституція виписана з такими, так би мовити, взаємовиключними нормативними положеннями, що буде і так правильно, і інакше. Якщо Конституційний суд винесе вердикт про те, що парламентську коаліцію утворюють фракції (а склад фракцій не змінився), тоді це абсолютно відповідатиме Конституції. Якщо ж Конституційний суд винесе і цілком протилежне рішення, що парламентської коаліції немає (оскільки за своїм кількісним складом у неї немає 226 депутатів), тоді і це теж буде правильно. Ось у чому тут колізія.

- Що тоді швидше намічається, як думаєте, - переформатування коаліції або ще одні вибори до парламенту?

- Так от із цього всього, про що я говорив, і виникає питання, яке ви мені зараз і ставите. Абсолютно логічно, що якщо, наприклад, коаліції, за рішенням Конституційного суду, не буде, то, відповідно до статті Конституції, впродовж місяця має бути створений новий формат коаліції.

Я, власне, думаю, що тут є якась своя задумка. Оскільки і Бут, і Рибаков вишли ж із коаліції не просто так. Є сили (власне, вони й не приховують цього), які пов'язані з головою Секретаріату Президента Балогою та його представниками з "Єдиного Центру", створеного вже у Верховній Раді. Так от вони закликають до широкого формату. Так його і називають - широка коаліція.

- Це погано?

- Я не говоритиму, погано це чи ні. Просто скажу, що це поки неможливо. Оскільки, якщо одна коаліція розформується, то механічно у відставку йде уряд. Після цього Кабінет Міністрів виконує, тільки тимчасово, свої обов'язки до того моменту, поки не буде сформована нова коаліція.

- Президенту хочеться відправити уряд у відставку?

- Якраз. І щонайшвидше. Про це, знову ж таки, є десятки прямих свідоцтв. Оскільки Президента Ющенка переконують, що представник Партії регіонів - Віктор Янукович - не піде на президентські вибори. Але лише в тому випадку, якщо отримає посаду прем'єр-міністра. Так от, якщо Янукович не йде на вибори, то команду Президента переконують, що всі сили регіоналів тоді підуть на підтримку Ющенка як кандидата у Президенти. Але це все - лицемірство найвищого ступеня. Ну не може представник такої потужної політичної сили, як Партія регіонів, не піти на президентські вибори. Уявімо, що раптом так сталося. Тут же на, як то кажуть, електоральному полі Партії регіонів працюватиме наша незрівнянна у трибунних пристрастях Наталія Вітренко. Я навіть знаю, що вона в такому разі говоритиме. Що, мовляв, тільки вона відстоює інтереси виборців, а всі решта виборців зрадили, не відстоюють їхніх інтересів тощо. Їй ще допоможе і Петро Симоненко. Тому я думаю, що регіонали не такі наївні, щоб поставити себе під удар.

- Значить, з вересня все і вся завертиться навколо виборів Президента?

- Безумовно. Ця подія безпосередньо пов'язана з тим, чи буде нинішня коаліція, збережеться вона або не збережеться? А вона, як ви розумієте, так може статися, що й не збережеться.

Ще ось який момент. У Конституції сказано, ми вже про це говорили, що коаліцію створюють не окремі депутати, а фракції. Тому для створення нової коаліції потрібно, щоб або фракція НУ-НС, або БЮТ проголосували за цю нову коаліцію. Ну, те, що ми, БЮТ, за створення цієї нової коаліції голосувати не будемо, усім зрозуміло і само собою очевидно. Ми ж не голосуватимемо проти самих себе і не посилатимемо у відставку Юлію Тимошенко. Це ж абсурд.

- А як може повести себе НУ-НС?

- У них є 72 депутати. Для того, щоб було рішення фракції створити нову коаліцію з Партією регіонів, їм потрібно мати 37 голосів. Чи наберуться у них ці 37 голосів, щоб проголосувати за коаліцію з Партією регіонів? Я дуже сумніваюся. А сумніваюся тому, що програми цих політсил дуже вже різні. Програми як економічного, так і внутрішньополітичного і зовнішньополітичного характеру.

- Ви маєте на увазі і ставлення до війни на Кавказі?

- Давайте цей момент візьмемо. Ставлення пропрезидентської фракції і фракції Партії регіонів абсолютно ж протилежні. І це тільки один із прикладів. А таких прикладів можна навести чимало.

- Кількома фразами дайте характеристику кампанії 2008-2009 року. Знову кандидати народ одурюватимуть, обіцятимуть "золоті гори", щоби потім не виконати?

- Панове журналісти! Ви ж чудово знаєте, що в усьому світі кандидати обіцяють. Що зараз робиться в США? Кожен хвалиться, що він - найдемократичніший кандидат.

Усі кандидати обіцяють. І скрізь обіцяють. Але це не означає, що вони механічно одурюють народ. Або тільки одурюють і все. Але якщо яка-небудь політична сила або лідер хоче утриматися на політичному полі, він має, звичайно ж, виконувати те, що обіцяє.

- Це правда. Але, як ми бачимо, багато обіцяють якраз того, чого потім не виконують. Це і вашого лідера стосується...

- Ні. Я знову не можу з вами погодитися. Оскільки, якщо не виконують, то це свідчить лише про те, що в суспільстві мають місце такі протистояння, які практично рівнозначні. Наприклад, візьмемо ту ж проблему державної власності, приватної власності, приватизацію, повторну приватизацію тощо. Різні ж підходи: одні обіцяють, що робитимуть одне, а інші говорять, що зроблять зовсім інше.

Якщо ані ті, ані інші не виконують своїх обіцянок, це свідчить лише про те, що в суспільстві немає єдності. Ну немає цієї єдності. Ось, скажімо, 13 тисяч квадратних кілометрів морського газоносного та нафтоносного шельфу віддають якійсь підставній компанії. Вона, ніби як, має цей шельф розробити. Уряд (я вже не знаю скільки разів - 5 або 6) скасовує ці рішення. А Президент або РНБО знову відновлюють угоди про експлуатацію цього шельфу... Про яку єдність можна говорити? Як це взагалі можна зрозуміти?