Хтось втрачає, хтось знаходить...

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Правильно і швидко зібрати український політичний кубик Рубіка - завдання не для осіб зі слабкими нервами. Аж надто багато таємних внутрішніх пружин в цьому простому, на перший погляд, механізмі.

Після раптового перенесення дати проведення позачергових парламентських виборів, Віктор Ющенко в черговий раз "відкрив" грудну клітку - є такий термін в спортивній термінології - під могутній удар Юлії Володимирівни. А їй, як кажуть, і карти в руки.

З початку нинішнього тижня полеміка між Банковою і Грушевського набула нового колориту, властивого лише цим двом, як говорили за старих часів, "милим сперечальникам". Одне слово, "милые бранятся - только тешатся"...

Все б нічого, якби ця суперечка відбувалася де-небудь на кухні або на дачі. А так - у всіх на виду і з кам'яними виразами облич, з неприхованою ненавистю в очах...

І ось що характерно: у всіх мислимих і немислимих гріхах кожна з протиборчих сторін звинувачує виключно своїх політичних опонентів. Себе ж - ні-ні.

Головне питання, що стало каменем спотикання в суперечці Ющенка і Тимошенко, поки що залишається без змін. І звучить воно тривіально: так судилося чи не судилося відбутися парламентським виборам? Це питання, немов дамоклів меч, нависло над шиями всіх без винятку учасників гіпотетичного парламентського марафону.

Внутрішньо вони вже відповіли на нього. Але (чомусь?) не хочуть чітко і виразно артикулювати свою відповідь народу. Тому і петляють, немов зайці по першому снігу, намагаючись заплутати сліди перед носом політичних опонентів.

Але всі потуги їхні - марні. Адже вже практично всім зрозуміло: чому бути, того не минути. Головне - не боятися майбутнього, а бути готовим до прийдешніх випробувань. Так воно веселіше.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій:
- На мою думку, саме президент хотів би провести ці вибори якнайшвидше.

Я не виключаю, що Віктор Ющенко підписав указ про проведення дострокових виборів під впливом емоцій. Тому що саме йому нічого втрачати.

Навпаки, у нього є надія, що за підсумками виборів йому вдасться якимсь чином "відіграти" політичну ситуацію на свою користь. І мені здається, що Віктору Андрійовичу на рівні підсвідомості дуже хотілося, щоб цей кошмар, цей жах скоріше для нього закінчився, і тоді, можливо, все знову повернеться на круги своя.

Тому Ющенко наполягатиме на тому, щоб вибори пройшли негайно.

Фракція ПР у Верховній Раді, на мою думку, допустила велику стратегічну помилку, дуже швидко погодившись піти у фарватері президента і його Секретаріату. Тепер, хочуть вони чи ні, регіонали повинні грати другим номером в цій грі. І для них, безумовно, краще буде, якщо вибори відбудуться. І щонайшвидше. Януковичу і його команді це необхідно для того, щоб підвести певну межу і почати вести свою самостійну політику.

Ситуація БЮТ - значно складніша. Юлія Тимошенко та її співтовариші заявляють: "Ми виборів не хочемо". І це їм не на користь. Політичні опоненти звинувачують їх в тому, що вони, мовляв, тримаються за крісло прем'єра.

А тут ще Юлія Володимирівна висунула не дуже реалістичну ініціативу про створення мега-блоку в парламенті... Якщо уважно вивчити цю ініціативу, то її можна назвати популізмом, можна назвати іншими словами, можна говорити, що вона нереалістична або утопічна.

Але, на мою думку, вона нереалістична і утопічна для політиканів. Тому що для справжніх політиків навіть найбільш, на перший погляд, абсурдні ідеї важливо спочатку обговорити, знайти аргументацію і сказати, чому та чи інша ідея має чи не має права на життя.

Але питання - не в цьому. Головне те, що до сьогодні ніхто з політиків так і не спромігся відповісти: а що, по суті, зміниться в житті держави, навіть якщо позачергові вибори все-таки відбудуться? Чи принесуть вони якесь поліпшення Україні, чи почнуть жити краще прості громадяни?

На мою думку, ніяких змін на краще не відбудеться. І через одну просту причину - дострокові парламентські вибори стануть, фактично, першим туром нових президентських виборів.

Видно, дуже сподобалося Віктору Андрійовичу брати участь в президентських виборах в три тури. Саме тому він запускає зараз перший тур, потім буде другий, ну, а після цього ми побачимо: вдасться чи ні Ющенку потрапити в третій тур, щоб якимсь чином виграти сутичку зі своїми головними політичними опонентами.

Володимир Фесенко, глава правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента":
- Ще минулого тижня боротьба навколо виборів (вона йшла і в судах, і в ЦВК, і в ефірі, і на сторінках ЗМІ) фактично перетворилася на політичну війну.

Фактично країна опинилася перед не дуже приємною дилемою: або велика політична війна, або пошук великого компромісу в умовах глобальної фінансової кризи, яка вельми відчутно впливає на Україну.

Я не супротивник виборів як таких. Я не демонізуватиму ці вибори. Але дійсно, зараз політична ситуація в країні така, що краще шукати компроміс, ніж посилювати війну навколо виборів, посилювати війну в парламенті і взагалі розв'язувати тотальну політичну війну.

Вибори потрібні президентові - це факт. Але ініціював він їх після того, коли в парламенті виникла неформальна угода, спільні дії між БЮТ і ПР. Ющенко ініціював вибори в першу чергу для того, щоб зруйнувати цей союз. І це йому вдалося - зараз БЮТ і ПР знову супротивники.

Друга стратегічна мета Ющенка - усунути з посади прем'єра Юлію Тимошенко. У цьому кріслі він хотів би бачити іншу людину - зручнішу, якою можна було б легше керувати. Але оточення президента вже теж зрозуміло: легітимно замінити прем'єра можна тільки після виборів.

У парламенті цього зробити не вдається через цілу низку причин. І в першу чергу тому, що Ющенко не може створити нову пропрезидентську коаліцію.

Тому Ющенко просто приречений йти на вибори. Головна мета - після виборів постаратися сформувати нову коаліцію, завдяки якій президентові вдасться посадити в крісло лояльнішого і більш керованого прем'єра. Але вдасться це зробити чи ні - не у владі Ющенка. Це вирішувати народу.

Тарас Березовець, директор PR-групи "Політтех":
- Одна з головних проблем, чому позачергові вибори стартують так болісно і непросто, - це нестача фінансування виборчих штабів.

Партійним босам дуже важко пояснити спонсорам, чому вони повинні фінансувати декілька виборів підряд.

Згідно з дослідженнями західних економістів, кожен з учасників українського розділу журналу "Форбс" з моменту початку світової фінансової кризи вже втратив не менше одного мільярда доларів США. А Рінат Ахметов, за інформацією організаторів цих досліджень, через світову фінансову кризу втратив майже 5-6 млрд дол.

Українські вибори з кожним роком дорожчають. Остання виборча кампанія щодо виборів Київського міського голови обійшлася в копієчку - на неї було витрачено більше 250 млн дол. А остання президентська кампанія 2004 року "потягнула" на суму більш ніж один млрд дол.

Відповідно дві кампанії - парламентська і президентська - лягають надзвичайно важким тягарем на плечі партійних спонсорів.

Тому, якщо позачерговим парламентським виборам призначено відбутися, ця виборча кампанія буде надзвичайно економною. Бюджет найбільших політичних сил не перевищуватиме 50 млн дол. Для порівняння: у 2007 році бюджети провідних політичних гравців перевищували 100 млн дол.

Втягуючись у виснажливий виборчий марафон, лідери всіх без винятку блоків і партій досі не можуть зрозуміти простої речі. В умовах наростаючої світової фінансово-економічної кризи і неадекватності української еліти викликам цієї кризи може виникнути ситуація, коли фактично всі представники провідних політичних сил будуть зметені каламутною хвилею.

Після цього рейтинги популярності всіх учасників виборчого процесу впадуть настільки, що ми зможемо побачити (за підсумками чергових позачергових парламентських виборів) під куполом парламенту абсолютно інші політичні сили, які, можливо, на сьогоднішні ледве тільки починають формуватися.

Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій:
- Президент не розуміє однієї банальної речі: проводити вибори у момент фінансово-економічної кризи - це давати шанс в першу чергу лівим популістським проектам. Ці проекти (що цілком природно) під гаслами "Забрати все і поділити!" мають всі можливості отримати серйозний відсоток.

А це може призвести до того, що країна знову може опинитися біля кордону суспільного розколу. Але відбуватися він буде не за національним або мовним принципом, а принципом соціальним. За цим - не тільки кінець політичної системи України, за цим простежується кінець країни як такої.

Тому проведення надзвичайних економічних заходів і єднання всіх політичних сил стає найбільш очевидним для людини, що не розучилася мислити логічно.

На жаль, для вирішення своїх вузьких корпоративних інтересів провідні політичні гравці України на карту ставлять долю всієї країни.

Але перспективи перемоги у кожного з учасників виснажливого виборчого марафону (якщо йому призначено початися) істотно відрізняються. Після виступу Юлії Тимошенко перед народом ситуація складається не на користь Віктора Андрійовича. Політтехнологи і люди, які формують політику президента, не враховують того факту, що з Тимошенко не можна вплутуватися в тривалий бій.

Принцип проведення виборів (принцип одного удару) у виступі Віктора Ющенка 20 жовтня 2008 року знову не був дотриманий. Вплутуючись з Тимошенко в довгострокову боротьбу, він практично прирікає себе на програш. Така логіка всіх подій, які відбувалися протягом останніх двох років.