Володимир Горбач: Україні необхідна нова виборча система з відкритими списками

Автор: Святослав ХалусФото: ІнтерМедіа консалтинг

Дострокові парламентські вибори, які відбулися трохи більшеніж рік тому, показали, що вони не є виходом з політичної кризи, оскільки вона триває і зараз. До парламенту прийшли все ті ж партії і ті ж депутати. Віктор Ющенко зробив спробу номер два і знову призначив дострокові вибори, сподіваючись, що наступний склад парламенту буде якіснішим.

Що потрібно для того, щоб надії президента виправдалися, ми вирішили дізнатися у політичного аналітика Інституту євроатлантичної співпраці Володимира Горбача.

В інтерв'ю ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") експерт розповів про те, як закриті партійні списки впливають на політичну систему України, про ходіння по колу дострокових виборів і про перезавантаження політичної системи України.

- Чого, на вашу думку, добивається БЮТ, блокуючи виборчий процес, адже всі вже переконалися, що вибори все-таки відбудуться?

- Виборів не уникнути. У БЮТ це розуміють. Їхнє завдання не стільки ці вибори не допустити, скільки максимально відтягнути, до того часу, поки це стане політично вигідно для БЮТ. Я думаю, що БЮТ задовольнить зволікання виборів до кінця січня 2009 року. Тоді вони скажуть, що залишився рік до президентських виборів, тому давайте разом проведемо парламентські і президентські вибори через рік, заощадивши кошти, оскільки в країні криза.

БЮТ вигідна максимальна персоналізація виборів і смислове поєднання президентської і парламентської кампаній. На минулих виборах БЮТ обирав прем'єр-міністра, а сьогодні обиратимуть і прем'єр-міністра, і президента.
Є ще фінансові причини, оскільки великі політсили вимагають посиленого фінансування, а перманентні вибори роблять вкладення грошей в політику нерентабельним, оскільки їх не встигають "відбити".

- Навіщо знову позачергові вибори, якщо після минулих парламент не зміг ефективно працювати?

- Як тільки з'являється криза довіри або не працює державна машина, в нормальній демократичній системі політики звертаються до народу, щоб той через вибори знову дав їм мандат влади. Потім проходить якийсь час, і ситуація повторюється. Ми ходимо по колу, тому без системних внутрішніх змін ми з цього кола не вийдемо.

Всі говорять про необхідність перезавантаження системи. Я думаю, що таким перезавантаженням є вибори, які ми проводимо. Ми намагаємося перезавантажити наш політичний Windows, але все одно через рік він дає збій. Напевно, тоді треба міняти "програмне забезпечення".

Зараз в Україні та ситуація, коли політики знову звертаються до народу, президент оголошує дострокові вибори, народ не дуже-то хоче йти голосувати, тому що він реально не розуміє, навіщо це робити, якщо через рік-півтора повториться та ж ситуація.

Цей процес може бути нескінченним, оскільки він - як матриця, яка сама себе відтворює. Якщо ставити за мету вихід за межі цього порочного кола, то треба міняти внутрішні принципи.

- Що треба зробити, щоб вийти з цього порочного кола?

- З погляду політології, найлегше було б поміняти виборчу систему, оскільки її особливості дуже серйозно впливають на особливості партійної системи, а особливості партійної системи, власне, впливають на особливості політичної системи.

Сьогодні в Україні всю владу в державі формують партії, починаючи Кабінетом Міністрів і закінчуючи сільрадами. Навіть у ЖЕКах є прапорці тих чи інших політичних сил. Таким чином, демонструється лояльність тієї чи іншої політичної вертикалі. Вся влада поділена на окремі партійні вертикалі, які в першу чергу зацікавлені не в ефективності самої системи, а в тому, щоб заблокувати активність своїх конкурентів.

У європейських демократіях, коли партії формують всю систему влади, громадяни здійснюють серйозний контроль над внутрішнім станом цих партій. В першу чергу мова йде про фінансування виборів, фінансування діяльності цих партій і демократичний характер процедур усередині цих партій.

У нас зовсім інша політична ситуація, оскільки у нас партії - це клани вождів, вся політика будується на диктатурі політичних лідерів, які формують списки. Решта всіх людей - це обслуговуючий персонал лідера, який у разі його перемоги займе крісла в Кабінеті Міністрів або Секретаріаті Президента. Лідер партії в цьому випадку використовується як таран, яким пробивають всі двері.

- Значить, вся проблема в закритих виборчих списках партій?

- Так. Саме вони програмують таку внутрішню якість політичних партій, де місця купуються і продаються, де всі питання вирішує лідер і проводить їх через символічні ритуальні партійні з'їзди закритого типу, на які часто не пускають журналістів.

Така виборча система, як в Україні, в Європі є тільки в Португалії, Іспанії, Бельгії і Нідерландах. Тільки у цих країнах є закриті списки і виборчі системи, схожі на нашу. Але там є інші способи впливу громадян на партії. Там інше ставлення громадян до вибору та інше ставлення політиків до політичної відповідальності, інша політична конкуренція усередині партій та інше фінансування партій.

Решту країн Євросоюзу практикують як мажоритарні, так і змішані системи.

- Яка ж виборча система найбільше підходить Україні?

- Україні я б запропонував систему відкритих списків, як у Польщі. Виборець, коли приходить на дільницю, може не просто проголосувати за політичну партію, але і за конкретну людину в її списку. Він може проголосувати за п'ятий або десятий номер у списку і підняти цього кандидата наверх списку. Це може бути якийсь місцевий активіст, якого люди знають.

Виходить, що таким чином рядовий член партії знаходить пряму легітимність від виборця. Він вдячний не лідерові партії, який включив його у список за гроші, а своїм виборцям. Ця система також створює конкуренцію за лідерство в партії.
У європейських демократіях немає незамінних лідерів. Немає такого, що партія зникає, коли зникає її лідер. Сама система виховує всередині партії нових лідерів.

Після поразки на виборах лідер йде у відставку, у нас же у відставку практично ніхто не йде, оскільки партія розглядається як своя власність. Куди йти у відставку від своєї власності, якщо партія належить лідерові, а не членам партії?

Необхідно від нинішнього парламенту вимагати зміни виборчої системи, оскільки ніхто крім них не має права її змінити. І вимагати від них цього саме зараз, оскільки вони заблоковані і безпорадні, адже самі не знають, чи потраплять вони до парламенту наступного разу.