Георгій Крючков: фінансова ін'єкція МВФ нам не допоможе

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Світова фінансова криза з кожним днем все голосніше стукається в двері України. За підтвердженням правоти цих слів далеко ходити не варто: незважаючи на щоденні запевняння громадян в стабільності української грошової одиниці, штовханина біля обмінних пунктів не зменшується.

Про те, що наслідки глобальної кризи тяжким тягарем ляжуть на плечі пересічних громадян, сьогодні не сумнівається вже ніхто. А тут ще позачергові парламентські вибори на носі. Не до часу все це, не до часу...

Як кажуть, хоч круть верть, хоч верть круть, а відбувати доведеться всім - і багатим, і бідним.

З цим згодні співрозмовник ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг"), колишній народний депутат України (1998-2006 рр.), член Центрального комітету КПУ, відповідальний секретар громадсько-політичного об'єднання "Український форум" Георгій Крючков.

Фінансова криза, що вибухнула у світі, не могла обійти Україну. Але, як кажуть, кому війна, а кому - мати рідна... Ряд політичних сил, що прописалися волею долі в парламенті, використовують цю кризу для власного піару.

На тлі гіпотетичних виборів кожна з політичних сил хоче себе представити рятівником економіки, рятівником держави, рятівником нації. І кожен з "вождів" виходить на парламентську трибуну зі своїми пропозиціями, геть відкидаючи пропозиції політичних опонентів.

Самолюбство, нарцисизм більшості українських політиків властиві цьому етапу розвитку політичного процесу в нашій країні. Саме у цьому і заковика.

І саме тому ні Юлія Тимошенко, ні В'ячеслав Кириленко, ні Володимир Литвин, ні інші політики не можуть між собою домовитися.

Кожен з них привселюдно заявляє: "Я, і лише я, маю у власному портфелі план порятунку країни від економічного хаосу, що насувається!".

- А Ви вірите в те, що зараз вберегти Україну від наслідків глобальної економічної кризи можливо?

- Думаю, що наші політики дещо "зарапортувалися". Повністю забезпечити Україну від цього процесу навряд чи вдасться. Адже ми не маємо надійного тилу, щоб протистояти біді, що насувається. Впало виробництво, десятки тисяч людей вже опинилися на вулиці, багатьох чекає така ж перспектива. І тих грошей, які МВФ виділить для стабілізацію української економіки, навряд чи вистачить, щоб оперативно залатати дірки.

- Як довго Україні доведеться "викашлювати" допомогу Світового валютного фонду? Адже ніхто за просто так ці мільярди доларів нам не дасть...

- Відпрацьовувати цю допомогу (і невідомо ще, як довго) доведеться всім нам обов'язково. Поза сумнівом, в умовах гострого браку валюти допомога МВФ може стати своєрідною подушкою, яка дещо пом'якшить ситуацію. За рахунок цих коштів, не виключаю, нам вдасться врятувати частину банків від банкрутства. А далі?...Перспектива з поверненням цих мільярдів доларів для жителів нашої держави дуже і дуже невесела. Це - хомут на шию української економіки.

Я думаю, що ми взагалі могли б обійтися без цієї фінансової ін'єкції. Але для Юлії Тимошенко дуже важливо показати народу: раз ці гроші МВФ виділяє Україні саме зараз, значить, з нею як з прем'єром на Заході рахуються, значить, їй довіряють.

Логіка прийдешніх заяв Юлії Володимирівни така: "Раз цю ситуацію вирішила я, то мені і лише мені це по плечу. А раз так, то знайте, громадяни, що я - в домі господар..."

І як на тлі подібних заяв виглядатиме Віктор Ющенко з його стрімко падаючим рейтингом популярності в народі, припустити не важко.

- Георгію Корнійовичу, полеміка між прем'єр-міністром і президентом переросла в базарну лайку. Вас не бентежить той факт, що найрезонансніші заяви щодо Тимошенко Ющенко робить під час своїх зарубіжних поїздок. До чого б це?

- Мене вже не дивує. Адже це - стиль державного діяча, який волею долі сьогодні керує Україною. Це у нього виробилося за роки правління державою. Робити викривальні заяви з приводу поганої роботи Тимошенко, знаходячись вдома, Віктору Андрійовичу не зручно. А під час своїх закордонних турне він говорить з цього приводу на повний голос. Головна мета, яку Ющенко переслідує, - пустити пил в очі його візаві за кордоном.

Перед керівниками іноземних держав Ющенко намагається зробити вигляд, що він і лише він - єдиний рятівник нації, її надія і опора. Що тільки він, і ніхто інший, бачить шляхи виходу з кризи.

Звинувачує всіх, хто під руку попадеться, звинувачує у всіх смертних гріхах. А про те, що і сам багато в чому винен - ні слова. Це - фірмовий стиль Віктора Андрійовича. Стиль слабкого політика.

- Але часом він діє рішуче. Узяв - і підписав указ про позачергові парламентські вибори. Але потім, правда, підписав ще один - про їхнє перенесення...

- Як юрист за освітою хочу підкреслити: по-перше, у президента був формальний привід це зробити. Але він не врахував однієї обставини: навіть якщо ці вибори і відбудуться, вони не поліпшать якісний склад парламенту. Верховна Рада буде ще гіршою, тому що жоден блок політичних сил не отримає надійної більшості.

У "помаранчевої" більшості була перевага лише в два голоси. Де ця більшість опинилася тепер - не мені вам говорити. Якби Ющенко враховував цей факт, якби він був аналітиком, то не пішов би на нові вибори ні в якому разі.

- А що ж тоді змусило Віктора Ющенка підписати указ?

- В першу чергу, особиста ненависть до Юлії Тимошенко. І "мудрі поради" людей, які є найближчим оточенням президента.

Він зараз розуміє: з виборами не виходить. Йде війна судів, наростає шквал взаємних звинувачень у зраді ідей помаранчевой революції...

Щоб хоч якось "разрулити" ситуацію, гарант Конституції видає новий указ, в який чорним по білому записано: "Зупинити (акцентую увагу читачів ІМК - саме "зупинити", а не "припинити"!) дію Указу про дострокове припинення повноважень депутатів Верховної Ради". І переносить дату - з 7-го на 14-е число.

А де ж тоді указ про призначення дня виборів саме на цю нову дату? Де?! Його просто немає.

Така поведінка гаранта Конституції ще більше дестабілізує суспільно-політичну ситуацію в нашій країні.
Саме проведення виборів - під великим питанням. Їх може і не бути.

- В якому становищі тоді опиниться сам ініціатор проведення позачергової виборчої кампанії?

- Для Ющенка це ще більш ускладнює ситуацію його політичної сили. У певному "плюсі" знову-таки опиниться Юлія Тимошенко. Адже вона чітко і послідовно виступила проти проведення цих виборів. І якщо вони не відбудуться, це буде черговим програшем Віктора Андрійовича.

Ще один парадокс української політики: якщо Ющенку все ж таки якимсь чином вдасться "продавити" вибори до ВРУ, то в результаті програють всі без винятку політичні сили. Але в першу чергу нищівного фіаско зазнають ті політичні сили, які у свідомості людей асоціюються безпосередньо з Ющенком.

- А які, на вашу думку, шанси у БЮТ?

- І в соратників Юлії Тимошенко не все так добре, як вони того б хотіли. Прем'єр "проморгала" момент, коли їй треба було йти у відставку. Це було саме тоді, коли Віктор Андрійович гучно звинуватив її в зраді інтересів країни. Залишила б тоді будівлю Кабміну - була б зараз на коні. Адже і тоді більшості громадян України було вже зрозуміло, що в державі все рухнуло. Вважаю, що в той момент Юлія Володимирівна дещо переоцінила свої сили, думаючи, що вона здатна утримати ситуацію під контролем. Зараз голосно хлопнути дверима - вже не час. Люди не так зрозуміють.

- Можливо, на тлі політичної штовханини, що розгорнулася між соратниками Тимошенко і Ющенка, у фаворитах опиняться регіонали?

- Після того, як представники ПР зрадили інтереси своїх виборців, вони теж мають не дуже великі шанси поліпшити своє становище за підсумками гіпотетичних парламентських виборів. Пішовши на змову зі своїми політичними опонентами, регіонали розгубили тисячі голосів своїх вчорашніх прихильників.

Куди, до кого вимушені сьогодні йти ці люди? Напевно, до тієї політичної сили, яка впродовж всіх місяців роботи попереднього парламенту не міняла своїх політичних переконань, яка не боялася в обличчя критикувати своїх опонентів за їхнє невміле керівництво країною.

Упередження проти комуністів в середовищі виборців поступово сходить нанівець.

Єдине, чого сьогодні не можна виключити, - це те, що під час нової виборчої кампанії (якщо такій назначено бути) на антикомуністичній хвилі працюватиме вся ющенківська влада. Це зрозуміло. Але не виключаю і того, що свої стріли в КПУ пускатиме і верхівка Партії регіонів.

Але, незважаючи на це, я впевнений: якщо вибори таки відбудуться, кількість прихильників лівих сил істотно зросте. За роки незалежності люди вже добре навчилися розбиратися, хто є хто в українському політикумі.