Сергій Гриневецький: системі влади потрібна санація

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

 На думку народного депутата України від Блоку Литвина, першого заступника голови Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Сергія Гриневецького, останні дії українських мужів від політики на міжнародній арені все більше й більше схожі на напад політичної сліпоти. І, за оцінкою співрозмовника ІМК («ІнтерМедіа консалтинг»), сліпота ця все більше набуває ознак хронічної хвороби.

Особливо, якщо мова заходить про питання безпеки нашої держави:

- Питання безпеки України вимагають ґрунтовного переосмислення. Подивіться, як змінився світ за останні роки!

Нас намагаються вчити демократії. Але (за Жванецьким) демократія - це обдурення народу за допомогою народу нібито для блага народу. Я в таку демократію грати не хочу.

Вже більше місяця сомалійська шпана, яка називає себе піратами, утримує у себе в полоні судно з військовою технікою й українськими заручниками. І всі флоти світу, всі розвідки світу і спецнази виявилися безсилі перед витівками цієї шпани! І ми після цього говоримо про якусь безпеку наших громадян?!

Події останніх місяців краще за все засвідчили необхідність переоцінки загроз національній безпеці України.

- Сергію Рафаїловичу, а що, хіба раніше така необхідність була відсутня?

- Два ключові чинники - російсько-грузинський конфлікт і світова фінансова криза - вимагають від громадян України переоцінки ступеня впливу тих або інших видів загроз і перегляду основ внутрішньої і зовнішньої політики.

По-перше, події на Кавказі показали, що проект створення так званого "великого Чорноморського регіону" як південного флангу євроатлантичного співтовариства натрапив на протидію Росії. Давайте говорити відверто: вона розглядає Чорне море як зону своїх безпосередніх інтересів і готова відстоювати свою позицію всіма можливими засобами.

Більш того, події на Кавказі показали можливий сценарій, за яким розвиватиметься майбутнє протистояння.

- Ви й справді думаєте, що відгомони кавказької війни такі актуальні для громадян нашої держави?

- Початий парад суверенітетів (Косове, Південна Осетія, Абхазія) став каталізатором своєрідного "ефекту доміно", коли в основі політики протиборчих сторін стане реалізація права, що неправильно тлумачиться, націй на самовизначення і створення невизнаних держав на основі вже існуючих.

Широко вживана практика подвійних стандартів створює для цього всі передумови.

У цьому плані недалекоглядна позиція, яку зайняли щодо російсько-грузинського конфлікту як влада, так і опозиція в Україні, здатна призвести до подальшого погіршення відносин так само як і з РФ, так і з Заходом.

- А чому Ви в цьому так переконані?

- На жаль, з російсько-грузинського конфлікту керівництво України зробило висновок про необхідність педалювання вступу нашої держави до Північноатлантичного альянсу, щоб прикритися "парасолькою" НАТО від можливих агресивних дій з боку північного сусіда.

На моє переконання, цей висновок суперечить ситуації, що сьогодні склалася в Чорноморському регіоні.

Перша хвиля обурення з приводу збройного російсько-грузинського протистояння змінилася (зокрема й на Заході) тверезішою оцінкою ситуації. І ми в Україні теж цьому свідки.

Сьогодні очевидно, що в рамках Альянсу немає консенсусу щодо вступу України і Грузії в НАТО.

По-друге, світова фінансова криза і її вплив на українську економіку вкотре довели, що сьогодні загрози невоєнного характеру мають набагато більший вплив на ситуацію в Україні, ніж загрози військові.

- Це, до речі, підтверджують і результати опитувань громадської думки, за якими на першому місці серед загроз національній безпеці країни виступають неефективність влади, корупція, падіння моральних і соціальних цінностей у суспільстві...

- От як реагують на це пересічні громадяни України! І, на мою думку, абсолютно справедливо. Як правило, безпосередня військова загроза займає в переліку погроз останнє місце. Це ще раз свідчить про те, що основна небезпека для громадян України криється не зовні, а усередині країни.

У зв'язку з цим цілком закономірне питання: а чи зможе Україна впоратися з розв'язанням зовнішньополітичних проблем, якщо основні гілки влади не можуть прийти до консенсусу з елементарного питання - вживання антикризових заходів?

Тому очевидно, що для мінімізації існуючих загроз національній безпеці (як воєнних, так і невоєнних, як політичних, так і економічних) потрібна серйозна реформа системи влади, якоюсь мірою навіть її санація, перехід від партійно-кланового, квотного принципу її формування до принципу професійного. І серед перших кроків у цьому напрямі повинен бути перегляд виборчої системи.

- І це все?

- Паралельно з реформою влади потрібно здійснити зусилля з консолідації суспільства. Фактично сьогодні правлячою верхівкою проводиться політика підбурювання одних регіонів щодо інших. В основі цієї політики лежить мобілізація мас навколо ідеї зовнішньої небезпеки - не важливо, з боку НАТО чи з боку Росії.

- Що Ви маєте на увазі?

- Давайте відверто скажемо, що відбулося в Україні після відомого телевізійного проекту "Великі українці". Я дуже уважно відстежував цю ситуацію. Так от, місцева влада (за рахунок місцевих бюджетів!) на заході України зараз будує пам'ятники СС "Галичина", ОУН-УПА, Бендері.

Місцева влада (і знову-таки за рахунок місцевих бюджетів!) на сході України будує пам'ятники жертвам ОУН-УПА.

У центрі й на півночі України, як гриби після дощу, з'являються пам'ятники Виговському, Карлу ХII і Мазепі.

А на півдні України місцева влада (і знову за рахунок місцевих бюджетів!) будує пам'ятники Катерині Другій і Потьомкіну. Це факт, і ніхто його не спростує!

В умовах, коли одним із ключових питань, що розколюють суспільство, є питання про зовнішньополітичну орієнтацію країни, найбільш оптимальним виходом, на мій погляд, є проголошення Україною постійного нейтрального статусу і його міжнародне визнання.

- Думаю, далеко не всі політики в Україні розділяють Вашу точку зору...

- Я не вдаватимуся до глибоких дискусій. Найближчим часом із цього приводу вийде моя брошура.

А зараз відзначу: нейтральний статус дозволить уберегти країну не тільки від серйозних внутрішніх катаклізмів і ослабити зовнішньополітичний тиск, але і стати в майбутньому основою для формування якісно нової системи безпеки у Чорноморському регіоні.

Працюючи у профільному комітеті Верховної Ради України з національної безпеки і оборони і отримуючи щотижня інформацію від спеціальних органів, я все більше й більше приходжу до думки: ми втрачаємо Чорноморський регіон. Ми втрачаємо транзитні потоки, ми втрачаємо тарифну політику. Ми втрачаємо взагалі державність як таку.

І це відбудеться, якщо Україні не вдасться вберегти свою активність на Чорноморському узбережжі.

- Хто в цьому повинен бути зацікавлений понад усе?

- Об'єктивно у визнанні постійного нейтрального статусу України повинні бути зацікавлені і ключові гравці великої політики - США, ЄС і Росія, що опинилися сьогодні (хочемо ми того чи ні) перед перспективою нової "холодної війни". Ця перспектива вже витає в повітрі.

Я глибоко переконаний, що нашому північному сусідові, напевно, було б набагато цікавіше  розуміти, що після 2017 року (якщо ми будемо активними нейтралами) на місці нинішньої дислокації Чорноморського флоту РФ не дислокуватиметься, наприклад, шостий американський флот. Я думаю, це б влаштувало сьогодні Російську Федерацію.

І, напевно, потрібно враховувати й те, що нейтралітет жодною мірою не суперечить європейським прагненням України, перш за все, в плані досягнення високих стандартів розвитку економіки, соціальної сфери, а, головне, функціонування демократичних інститутів.

Тобто побудови елементарних основ громадянського суспільства, чого так не вистачає сьогодні в Україні.