Швидкість рухів тіла влади

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

"Україна повністю справиться з наслідками економічної кризи", - переконаний Віктор Ющенко, окрилений наданням нашій державі першого траншу кредиту МВФ. Це сума - не для осіб зі слабкими нервами - більше $4,5 млрд! І одним махом.

Всього ж в країну повинні "прийти" $16,5 млрд. І повний контроль над розподілом цієї чималої суми забажав здійснювати гарант Конституції. Особисто! Але тут же на просторах нашої багатостраждальної батьківщини знайшлися люди, які категорично не згодні з таким підходом до справи.

Чоловіче питання "Брат, як бабу ділити будемо?" - не для них. Цих VIP-громадян цікавить питання інше, більш матеріальне, властивості: "Брат, як бабцю ділити будемо?".

Судячи за різкою тональністю, з яким він прозвучав, вже сьогодні стає зрозуміло: навколо дерибану щедрого траншу Світового валютного фонду починається нова українська "батрахоміомахія" - битва жаб і мишей. Хто в ній переможе - той і дістане "доступ до тіла" 16,5 мільярдів кредиту. Що стоїть за цим доступом - здогадатися не важко.

Фраза з роману Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" про те, що "...гроші - це свобода", напередодні "планово-непланових" парламентських виборів, що наближаються, сьогодні як ніколи актуальна. Тому що це - свобода економічна.

Почувши месидж Віктора Андрійовича, Віктор Федорович блискавично на нього відреагував - в стилістиці братів Кличків. Янукович привселюдно заявив: він не вірить, що гроші МВФ будуть використані за призначенням. Головний регіонал країни не приховує своєї стурбованості: ці засоби можуть бути розікрадені в ході їхнього розподілу серед "маленьких українців".

Тому Віктор Федорович також висловив бажання особисто контролювати розподіл кредиту МВФ. Він заявив, що регіонали вимагатимуть, щоб 4,5 млрд дол. і всі подальші транші були спрямовані в реальний сектор економіки, а не пішли на латання Тришкіного каптана.

Чия візьме в суперечці двох Вікторів - сьогодні судити важко. Важливо інше: не можна виключити, що в жорстку чоловічу розмову з приводу "великих бабць" несподівано для Віктора Андрійовича і Віктора Федоровича може "уклинитися" солодкоголоса леді Ю. І вона, як пантера Багіра, не проти взяти участь в поділі великої валютної здобичі... Тому що поступатися дорогою на стежці війни - не в її манері.

Не виключаємо, що на горизонті може з'явитися ще й фігура швидко міцніючого Мауглі парламентської зграї. Зачаївшись під куполом Верховної Ради, короткозоре дитя української політики протирає запітнілі окуляри і, жмурячи очі, уважно стежить за "милими сперечальниками": а раптом і йому щось від куша МВФ відламається? Адже і його слово - вже - має вагу і силу.

На минулому тижні Ющенко боровся не тільки за право ділити транші Світового валютного фонду. З його вуст прозвучала ще одна, не менш резонансна заява.

Віктор Андрійович закликав депутатів і уряд проаналізувати питання з розподілом засобів, чесно зароблених безпосередньо нашими співгромадянами усередині країни і покірливо відданими в чіпкі руки рідної держави. Ющенко висловив бажання, щоб народні обранці і члени уряду оперативно переглянули проект Державного бюджету на 2009 рік. З урахуванням його цінних і ще цінніших вказівок...

Поки ж політики змагаються між собою, хто запропонує кращу ідею порятунку вітчизняної економіки від впливу світової кризи, керівники МВФ зазначають: виділення чергового траншу і його програма для України багато в чому визначатимуться подальшою політикою української влади.

Після виділення першої частини кредиту на сайті МВФ була оприлюднена таблиця макропоказників, на яких, власне кажучи, і базується програма надання фінансової допомоги Україні.

Зокрема, в 2009 році експерти чекають спад української економіки на 3%, зниження темпів інфляції до 17% і зростання безробіття з 6 до 9,5%.

Без вирішення кризи політичної економічну кризу в Україні не здолати. У цьому переконані не тільки керівники Світового валютного фонду, але й більшість наших співвітчизників.

Про це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного Національним інститутом стратегічних досліджень в трьох містах - Києві, Львові і Донецьку.

У тому, що без вирішення політичних проблем говорити про вирішення економічних просто безглуздо, переконано більше 80% жителів Донецька. У столиці так вважають 64% громадян. Жителі Львова менш оптимістичні. "За" висловилося всього 44% громадян, що живуть в західній столиці України.

В той же час жителі заходу і сходу України говорять: уряд Юлії Тимошенко своєчасно не помітив погроз економічної біди, що насувається на нашу державу, і не застосував необхідних попереджуючих заходів з її мінімізації. А ось більшість киян, що взяли участь в цьому опитуванні, вважають, що Кабінет Міністрів не мав можливості попередити кризу або якимсь чином реально на неї вплинути. Тому що Юлії Володимирівні заважали ті, хто їй, м'яко кажучи, не симпатизує.

У своїх прогнозах подальшого розвитку ситуації найоптимістичніше налаштовані жителі Львова. 73 відсотки городян вважають, що економічна криза незабаром стабілізується. А ось політична - ще довго тріпатиме нерви пересічних громадян. Кияни і жителі Донбасу не згодні з львів'янами. Вони вважають: найближчим часом економічна ситуація в країні істотно погіршає.

З приводу розвитку можливих сценаріїв світової кризи і впливу її на економіку України висловилися також провідні українські політики і соціологи.

Ірина Акімова, народний депутат України (ПР), міністр економіки тіньового кабінету міністрів:
- Економіка України - відкрита. Вона відкрита як для позитивних, так і для негативних впливів глобализаційного процесу. В цей момент вона відкрита хвилям економічної депресії і фінансової кризи, які ми вже на собі відчули.

Чи означає це, що в Україні буде нова хвиля у бік диктатури, тобто згортання демократії? Як дослідник я, напевно, повинна сказати: "Так, ризик, поза сумнівом, є". Але на мій погляд, цей ризик не дуже великий.

Тому що при всіх проблемах української демократії наявність сильної конкуренції між різними політичними гравцями (хай вона йде і не в дуже цивілізованій формі, але вона є!) поки що страхує нас від повернення назад.

З іншого боку, в тому випадку, якщо наша молода політична демократія не буде підтримана істотними структурними реформами, істотною макроекономічною стабілізацією, то тоді процес демократичного розвитку України може сильно загальмуватися.

От чому дуже важливо зараз, незалежно від того, до якої партії належить та чи інша людина, щоб в країні виникала якась програма економічних реформ, де кожен з політичних гравців обов'язково б знаходив свою частину для підтримки. Тобто, незважаючи на те, яка політична партія приходить до влади, все-таки процес економічних реформ триває і рухається вперед.

Сергій Куделя, радник віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань:
- В умовах наростаючої глобальної кризи уряд України повинен діяти на випередження, не оглядаючись на традиційні обмеження. Це необхідно для протидії транснаціональним за своєю природою економічним викликам.

Одна з найбільших проблем українського суспільства - неможливість консолідуватися навколо загальних проблем. Суспільство роз'єднане, у його представників немає колективного бачення, як вирішити проблему глобальної економічної кризи, яка, неминуче, торкнеться й України. Якщо ми не об'єднаємо зусилля, то ніколи не будемо лідерами.

Ярослав Жаліло, керівник відділу економічних і соціальних стратегій Національного інституту стратегічних студій:
- Умови меморандуму з Міжнародним валютним фондом можуть виявитися позитивними в короткостроковій перспективі, але погано позначаться на українській економіці в майбутньому.

Серед об'єктивних мінусів, які я знайшов в меморандумі, - пункт про скорочення внутрішнього попиту. Ця норма - нелогічна. Адже в умовах кризи необхідно, навпаки, шукати ринки збуту для вітчизняних підприємств, які раніше орієнтувалися на експорт.

Сьогодні українським політикам та економістам необхідно говорити не тільки, власне, про питання макроекономічної стабілізації. Важливо думати, як уникнути стагнації після кризи.

На жаль, поки що необхідність розробки заходів щодо стимулювання економічного зростання у посткризовий період ще не вийшла на перший план.

А вимоги, на які Україна погоджується в рамках отримання кредитної лінії Світового валютного фонду, на жаль, мають чітко дестимуляційний характер. В першу чергу, ці вимоги спрямовані на заборону економічного росту, на безпосереднє звуження внутрішнього споживання в Україні.

Таким чином, вимоги МВФ матимуть депресивний вплив на нашу економіку.

Олександр Пасхавер, директор Центру економічного розвитку:
- На мою думку, в умовах наростаючих кризових явищ уряд діє оперативно. Він діє швидше, ніж дуже багато урядів.

Але питання полягає в тому, чи зможе він діяти досить швидко. Криза - це випробування. Але випробування - це не тільки неприємності. Це іспит всім нам.

Це іспит владі - чи достатньо вона швидка в своїх рухах? Це іспит підприємцям - чи готові вони бути ефективнішими, а не виканючувати якісь пільги? І, нарешті, це іспит нам як працівникам. Ми просто повинні розуміти, що працюємо в нових конкурентних умовах.

Наталія Королевська, народний депутат України (БЮТ), голова Комітету ВР з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва:
- До кінця року сніжний ком економічних проблем поступово розсмокчеться. Не можна і далі його утрамбовувати. Його потрібно ниточка за ниточкою розплутувати, і до кінця року ситуацію ми розплутаємо.

Зараз головне - реально оцінювати можливості, дуже тверезо і зріло дивитися на процеси, бачити перспективи, у жодному випадку не піддаватися депресії і проявляти довіру. Всього цього нам не вистачало впродовж останніх двох-трьох тижнів, коли компанії, банки, міжбанківський ринок перестали один одному довіряти. Кожен зжався і прагнув діяти логічно: "Що в кишенях є - з тим і втечу".

Такий підхід - глибоко помилковий. В Україні ринок повинен бути відкритим. Необхідно відновити відкритий діалог між владою і бізнесом. Тому що ніхто краще, ніж представники реальної економіки, сьогодні не позначать нам акценти, не розкажуть про найболючіші точки.

Державна політика визначається тим, що ми повинні бачити ці больові точки, нам необхідно їх підтримати. Але важливіше за це - позначити точки зростання. Тільки розвиваючи їх, ми можемо йти вперед.

Сьогодні, як ніколи раніше, Україні потрібні інфраструктурні проекти, нам необхідно розуміти, що коли-небудь криза обов'язково закінчиться. І дуже важливо розуміти, з якою силою наша країна вийде з цієї кризи.

Досить посипати голову попелом. Навпаки, зараз наша країна має колосальні можливості - використовуючи цю кризу, стати новим гравцем на посткризовому просторі. Модернізуючи АПК і металургію, ми зможемо створити для цих галузей як внутрішній ринок, так і захистити ті зовнішні ринки, через згортання яких Україна зараз серйозно постраждала.