За кого саме з українських політиків проголосують майбутні безробітні?Василь Хара: гастарбайтери залишать без роботи кожного п'ятого
Процес скорочення працівників українських підприємств поки що не дуже помітний – люди ще не почали масово звертатися в центри зайнятості
"Завдяки" світовій фінансовій кризі на українських підприємствах почалося масове скорочення штату і звільнення працівників. Зупиняються або працюють на половину потужності заводи і фабрики, ті, кого ще не звільнили, зайняті неповний робочий день або пішли у відпустку без збереження заробітної плати.
Україна з побоюванням чекає повернення на батьківщину гастарбайтерів з країн Європи, які в першу чергу потрапили під звільнення. Напевно це погіршить і ситуацію з безробіттям в країні.
У зв'язку з цим ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") вирішив поспілкуватися з головою Комітету ВР з питань соціальної політики і праці, народним депутатом України від Партії регіонів Василем Харою..
У своєму інтерв'ю парламентарій спрогнозував можливий рівень безробіття в Україні, розповів про те, як працедавці порушують закон, і про те, як в цій ситуації повинні діяти профспілки.
- Світова фінансова криза позначилася на ринку праці у всьому світі. Як сильно вона "зачепила" український?
- Враховуючи здатність наших працедавців і державних мужів порушувати закони, вже відбувається процес скорочення персоналу на підприємствах. Ці процеси поки що не особливо помітні, оскільки люди ще не почали масово звертатися в центри зайнятості. Часто працедавець пропонує написати їм заяву про звільнення за власним бажанням, а той, що написав заяву за власним бажанням, не може стати на облік в центр зайнятості і отримувати допомогу.
Інша ж частина працедавців, які діють згідно із законом, попередили своїх працівників і через два місяці настане час "ікс", коли відбудеться масове звільнення. Я думаю, що з кінця листопада - на початку грудня ми побачимо більш значні скорочення. Мені важко сказати, як цей процес пройде. Я думаю, що в першому кварталі 2009 року безробіття може піднятися до 20-22% кількості працездатного населення, а це для України небувалий рівень безробіття. І це дуже боляче ударить по добробуту громадян.
- Ви сказали, що працедавці порушують закони. Як саме це найчастіше відбувається?
- Коли працедавець приймає рішення про скорочення персоналу, людей переконують, що їм краще написати заяву і звільнитися за власним бажанням, отримавши матеріальну допомогу. На жаль, люди дуже слабо знають законодавство і не захищають свої права. Також профспілки не завжди готують своїх членів до таких масових скорочень і не вчать їх відстоювати свої права.
Найняті робітники з боязню ставляться до працедавця, який тисне на них, і тому при пропозиції написати заяву за власним бажанням вони, на жаль, погоджуються. А так, згідно із законом, вони б могли два місяці ще працювати, підшукати собі нове місце, отримувати заробітну плату, потім отримати вихідну допомогу і стати на облік в центр зайнятості, отримуючи весь спектр соціального захисту, як це передбачає українське законодавство. На жаль, у нас завжди була і є така порочна практика.
- Ви пригадали про профспілки, як, по-вашому, під час масових звільнень вони повинні діяти?
- Я на сьогодні є головою Донецької обласної ради профспілок. Ми 28 жовтня провели свій пленум і пояснили профспілкам, що їм треба робити в цій ситуації. Всі профспілки повинні мінімізувати скорочення, перевести людей на іншу роботу, переорієнтовувати виробництво, перенавчити людей. Це все передбачено в законах, зокрема в законі про профспілки. Ми своїм членським організаціям розсилаємо листівки, в яких пояснюється, що сама людина повинна робити, щоб захистити свої права. Ми пояснюємо, що про своє звільнення працівник повинен бути попереджений за два місяці до дня звільнення, ми розповідаємо працівникові про його права, про те, що не має права робити працедавець без згоди найнятого робітника. Ми намагаємося не дати працедавцеві умовити працівника звільнитися за власним бажанням, піти у відпустку без збереження зарплати. Працівник повинен знати, що він може робити і куди звернутися, якщо порушуються його права.
З одного боку, ми намагаємося мінімізувати наслідки економічних труднощів, які особливо по Донецькій області вдаряють. Ось, наприклад, вже три тижні стоїть Макіївський металургійний комбінат, на межі зупинки Краматорськ, а Донецький меткомбинат працює всього на 25 відсотків потужності.
Ми з владою і працедавцями намагаємося мінімізувати наслідки кризи, створити умови для вирішення всіх питань всередині підприємства, а з іншого боку, ми звертаємося до самого члена профспілки, до самого найнятого робітника з тією метою, щоб він був пильним, щоб його не обдурили.
- А у вас немає даних про те, скільки в Україні людей вже втратило роботу у зв'язку зі скороченнями?
- Таких даних поки що немає. Статистика зазвичай з'являється трохи пізніше. Я буквально тиждень тому розмовляв з директором центру зайнятості, хотів дізнатися про те, наскільки збільшилася кількість людей, які туди звернулися, але поки що кількість особливо не збільшилася. Напевно, це пов'язано з тим, що багато хто звільняється за власним бажанням, і їм немає місця на біржі праці, а масові звільнення почнуться через 2 місяці. Статистики збільшення кількості безробітних в центрах зайнятості поки що немає.
- В яких галузях можна чекати наймасовіших звільнень працівників?
- Криза вже торкнулася будівельної галузі; через те, що будівельники не замовляють метал, а ціни на нього впали на світовому ринку, вже постраждала металургійна галузь. Далі за металургами йдуть ланцюжком машинобудівники, вугільники. За статистикою тижневої давності, на складах знаходилося 750 тисяч тонн незатребуваного вугілля. І, звичайно, криза торкнулася хімічної галузі.
- Наскільки серйозною проблемою може стати повернення до України після звільнення наших гастарбайтерів з Європи?
- Цей процес вже пішов. Люди повертаються як з Росії, так і з Європи. Звичайно, в Європі криза глибша, тому що їхня економіка і фінанси глибше інтегровані в світову систему, ніж в Україні. Наші працівники вже повертаються в країну, і для України це буде колосальною проблемою. Єдине покладання надії у них на ті заощадження, які вони накопичили, працюючи за кордоном. Ці люди повертаються на захід України, де промисловість розвинена слабо, де немає робочих місць. До того ж, заробітчани звикли до більш-менш упорядкованого робочого місця і високої оплати порівняно з українським робочим, їм дуже важко буде знайти роботу. Поверненці-заробітчани, звичайно, значно погіршать ситуацію з безробіттям в Україні.