Елла Лібанова: я очікую нового спалаху суїцидів

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Примара бродить по Європі, примара безробіття. ЇЇ присутність відчули на собі вже й жителі України. Щодня то тут, то там тільки й чути: «Закрите ще одне підприємство, на вулиці опинилося стільки-то і стільки-то робітників...»

Словом, процес пішов. Як довго це продовжуватиметься і скільки ще людей опиняться без роботи, однозначно сказати важко. На думку українських аналітиків, побоювання наших співвітчизників втратити роботу у ряді випадків багато в чому перебільшені й безпідставні.

Дійсно, економічна криза вже здійснює вплив на ринок праці України. Роботу ризикують втратити будівельники, металурги, фахівці із зовнішньоекономічної діяльності, а також фінансисти. Хвиля гіпотетичних звільнень котиться й далі.

Без зарплати найближчим часом можуть опинитися також представники сервісних служб, охоронних агентств і туристичних фірм. З об'єктивних причин саме сфера послуг та індустрія відпочинку відчують на собі вплив світової фінансової кризи.

Логіка поведінки їхніх учорашніх клієнтів проста і зрозуміла. Зараз, як кажуть, не до жиру - бути б живим...

Але іноді побоювання втратити роботу не мають під собою реальних підстав. Вони нагадують напад колективного соціального психозу. Та все ж гірка правда краща, ніж солодка брехня, переконані українці. Почути чіткі й однозначні відповіді на питання «Що день прийдешній нам готує?» і чи «Видно світло у кінці тунелю?» сьогодні хотів би кожен. Як кажуть, береженого Бог береже...

На ці злободенні питання ІМК («ІнтерМедіа консалтинг») попросив відповісти директора Інституту демографії України, члена-кореспондента Національної академії наук України Еллу Лібанову.

- Елло Марленівно, у суспільстві циркулює дуже суперечна інформація щодо того, скільки громадян України можуть виявитися безробітними через вплив на нашу країну світової глобальної кризи. Як Ви оцінюєте цю ситуацію?

- Насправді коректно оцінити цю ситуацію саме зараз украй важко. Якщо «стане» вся вітчизняна металургія і - раптом! - всіх українських металургів звільнять з роботи, то мова може йти про півмільйона людей.

Природно - цього не буде. Я думаю, що зростання кількості безробітних неминуче. Сукупне зростання кількості безробітних буде близько ста тисяч осіб. Але мова в даному випадку йде про так зване відкрите безробіття. Я вважаю, що переважно в нашій країні буде рости безробіття латентне.

- Що цей термін означає на практиці?

- Людей відправлятимуть у примусові відпустки, частину працівників переведуть  на півставки... Декому запропонують перейти на скорочений робочий день або на «скорочений» робочий тиждень. І, цілком можливо, частині нашого населення не вдасться уникнути скорочення робочого трудового заробітку.

Тобто спочатку обрізатимуть різного роду премії, доплати, надбавки, а потім - це теж можливо - працедавці підуть на зниження зарплати найнятих робітників.

Але на відкрите звільнення працедавці навряд чи зважаться. В Україні вже є дуже серйозна проблема, що стосується практично всіх галузей промисловості: брак кваліфікованої робочої сили. Тому, якщо у того чи іншого працедавця є досить кваліфіковані працівники, то він їх триматиме стільки, скільки зможе.

І, швидше за все, самі фахівці на це також погоджуватимуться. Тому я й ставлю питання про необхідність відновлення допомоги з часткового безробіття. Хоча б на найближчі півтора-два роки. Тому що фінансові втрати, пов'язані з об'єктивними прийдешніми змінами, людям хоча б чимось треба компенсувати.

- Кому буде  важче переживати наслідки економічної кризи: чоловікам чи жінкам?

- Постраждають усі. Втрати неминучі. Але тут виникне дуже серйозна проблема, яка стоятиме саме перед жінками.

Ну, слабке нервове здоров'я ви всі чудово знаєте. Я особисто (цілком серйозно) чекаю нового спалаху суїцидів. І жінка буде вимушена брати на себе всю повноту відповідальності у цих умовах.

Ми повинні думати, що говорити, що пропонувати, що радити людям напередодні безробіття. Жінки чекають специфікованих жіночих порад в таких нестандартних умовах. Кожна хоче почути, як вижити, як зберегти достаток у домі. Кожна хоче почути підказку: що робити в умовах, коли вона може втратити роботу, а ще гірше, коли її чоловік, не дай Бог, теж втратить робоче місце?

До вирішення цих проблем необхідно готуватися завчасно. Адже глибока економічна криза неминуче терзатиме Україну впродовж найближчих 2-3 років.

- Наскільки, за Вашою оцінкою, ефективний указ Президента щодо  антикризових заходів? Чи є у ньому слабкі місця, «провисання»?

- Однозначно відповісти на це питання складно. Адже давайте дивитися в корінь: указ же не працюватиме сам по собі. Щоб він запрацював, потрібно розробити цілий пакет заходів.

І ось залежно від того, які заходи будуть запропоновані і як вони реалізовуватимуться в реальному житті, якраз і залежить ефективність цього документа. Саме тоді і стане ясно, чи є в цьому указі слабкі місця.

Вважаю, що вони є. Всього ж одразу не врахуєш. Але я думаю, що в принципі було важливо прийняти хоч що-небудь, щоб зрушити глибу проблем з мертвої точки.

Я бачила документи, підготовлені урядом, бачила документи, підготовлені РНБО, не бачила нічого по парламенту. У мене складається таке відчуття: всі писали приблизно одне і теж. Тому що, загалом, ідея зрозуміла, що потрібно робити.

Звичайно, потім щось робитиметься не так. Але я думаю, що це не так критично. Найголовніше, що указ Ющенко підписав, а, значить, він працюватиме.

- Які сфери вітчизняного виробництва постраждають від безробіття перш за все?

- Більше всього це на собі відчують люди, які працюють у галузі обслуговування: працівники ресторанів, кафе, готелів, перукарень, ремонтних майстерень, туристичних фірм тощо.

Розумієте, у великого бізнесу є значні фінансові ресурси. Саме тому він вистоїть. Вистоїть так чи інакше.

Погодьтеся, для того, щоб зруйнувати імперію Ахметова, потрібно докласти масу зусиль. І, в принципі, у нас в Україні немає жодного слабкого металургійного виробництва. Так, металургам буде непросто, але вони вистоять.

Малий бізнес теж не загине. Він мобільний. А ось середньому бізнесу буде, як у нас кажуть, «непереливки».

- А що може бути своєрідним «рятувальним кругом» для наших співгромадян, які можуть опинитися за воротами підприємств? Що можна зробити - покроково - для мінімізації наслідків глобальної економічної проблеми, яка, як говорять деякі експерти, наближається до кордонів України зі швидкістю кур'єрського поїзда?

- Думаю, з приводу швидкості наближення вони дещо перебільшують. Це відбудеться, відбудеться неминуче, але не завтра. Мій прогноз: найсерйозніші економічні випробування чекають Україну в перші місяці після Нового року. Отже у нас є невеликий запас часу, щоб до цього підготуватися належним чином.

І про це потрібно постійно пам'ятати не тільки Президентові, але й Верховній Раді і уряду. В першу чергу, найбільш важливо думати про дві дуже важливі речі.

Перше - як уберегти фінансовий сектор, як не парадоксально це звучить. Якщо не буде фінансової системи України, якщо саме зараз держава не допоможе банкірам, то економіка не відновиться. Тому що «кровоносна система» економіки буде засмічена, зашлакована, гроші перестануть циркулювати як треба.

Слава Богу, життя банківської системи сьогодні повертається у звичне русло. Шок, який пережило населення минулого місяця, вже проходить. Ажіотаж на валютному ринку вже начебто остаточно закінчився. Єдине, потрібно уважніше подивитися, скільки валюти Національний банк викидає щодня на ринок для остаточної стабілізації ситуації. Якщо це серйозні суми, то надовго у нього просто не вистачить резервів.

А те, що населенню заборонили знімати депозити, на мою думку, було позитивним рішенням. Це врятувало фінансову систему від руйнування. Це - абсолютно нормальна світова практика. Це потрібно було робити і для банків, і для людей.

І друге: держава повинна допомогти будівельному сектору. Це не менш важливо. І допомогти не в плані житлового будівництва - хоча це було б непогано. Потрібно допомогти у плані будь-якого будівництва. І держава через державне замовлення зобов'язана це зробити саме зараз!

- А чому це так важливо?

- Насправді все дуже просто: одне місце в будівництві - це п'ять-шість робочих місць у суміжних галузях. Підтримати будівництво - значить, підтримати й ці галузі.

- Як тут не пригадати крилату фразу Аркадія Гайдара: «Нам би день простояти та ніч протриматися»...

- Так! Але економіці України важливо протриматися на плаву не так вже й довго - до того моменту, коли в країну прийдуть гроші, пов'язані з реалізацією великомасштабного проекту «Євро-2012». Коли прийдуть гроші, тоді прийде порятунок від світової економічної кризи.

Крім того, не варто забувати ще й про так звані приховані резерви в економічному потенціалі України. Маю на увазі наше сільське господарство. Це галузь, на яку особисто я зробила б ставку саме зараз.

Світова глобальна криза - це ще і глобальна криза продуктів харчування. Для нас це шанс, унікальна можливість вистояти у нових економічних реаліях. Цю можливість, що б там не було, потрібно використовувати!

Я довго думала: навколо якої ідеї можна було б згуртувати наших співвітчизників у ці важкі часи. І придумала. Це повинне бути своєрідне гасло, заклик, який вселив би у серця наших співгромадян надію на те, що кризу подолати можна. Люди повинні зрозуміти: нам не треба чекати ні від кого подачок, потрібно створити можливість заробітку для всіх. Треба зробити все можливе, щоб зберегти робочі місця.

Пригадаємо з цього приводу великого американського президента Франкліна Делано Рузвельта. Зараз його ім'я у всіх на слуху. Тому що ця людина мислила глобальними економічними категоріями, але застосовувала їх на практиці локально, відповідно певному моменту.

Збереження робочих місць - це один з китів, на якому базувалася його програма виведення США із затяжної кризи. І нам варто узяти за основу ці напрацювання. Вони не втратили своєї свіжості і конструктивності й у наш час.