Розпад

Автор: Олександр МаксимовФото: ІнтерМедіа консалтинг

Життя українця Івана Дем'янюка, що давно перетворився на Джона, час від часу спливає на поверхню інформаційного простору, щоб через деякий час спокійно опуститися на дно. Тема, в принципі, нехитра, однак чудово ілюструє ставлення нинішньої української влади до історії взагалі та історії Великої вітчизняної війни зокрема.

Отже, 88-річний Іван Дем'янюк, що народився в Україні, може постати перед судом у Німеччині. Чому в Німеччині? - запитає уважний читач. Невже він впійманий на масових вбивствах німців або сам - етнічний німець? Ні - відповім я вдумливому громадянинові або громадянці. Дем'янюк - українець, народився в Україні, а вбивствами відзначився на території Польщі. Давайте подивимося на Івана-Джона уважніше.

Дем'янюк отримав право на в'їзд до США у 1951 році після того, як заявив, що служив в Червоній армії, але був узятий в полон в Криму і велику частину війни просидів в таборі як військовополонений. Вперше звинувачення у скоюванні військових злочинів були висунуті проти нього в 1977 році. Вже в 1981-му Дем'янюк втратив громадянство: суд прийшов до висновку про те, що він брехав про своє військове минуле. Дем'янюк, було сказано у вердикті, служив в концентраційному таборі Треблінка в Польщі, де його знали як "Івана Грозного". Після втрати американського громадянства його вислали до Ізраїлю, де судили і в 1988 році засудили до страти. П'ятеро свідків упізнали його як відомого садиста "Івана Грозного" з охорони Треблінки. Згідно з їхніми свідченнями, своїм багнетом він відрізував груди в ув'язнених жінок, а одного разу наказав охоронцеві згвалтувати 12-річну дівчинку. Проте вердикт був анулюваний через п'ять років Верховним судом Ізраїлю, в розпорядження якого надійшли свідчення про те, що "Іваном Грозним" міг бути інший українець.

Дем'янюк повернувся до США, і один із суддів скасував рішення Міністерства юстиції і відновив його громадянство. У 2002 році американська влада відновила судове переслідування. Суд встановив, що Іван працював охоронцем в таборах Собібор, Майданек і Флоссенбург, де були знищені сотні тисяч чоловік, і його знову позбавили громадянства. У 2005-му вперше мова зайшла про його депортацію. В той же час ні Україна - його батьківщина, ні Польща - країна, на території якої, як вважає слідство, Дем'янюк скоював злочини, не приймають і не вимагають видати підозрюваного. А екстрадиція в країну, яка не бажає прийняти злочинця, неможлива.

І ось керівник Людвігсбургського центрального управління з розслідування нацистських злочинів Курт Шрімм заявив, що тепер "доказів досить". Німецьке звинувачення спробує довести, що Дем'янюк служив в концтаборі Собіборі, розташованому в окупованій нацистами Південно-Східній Польщі, з кінця березня по середину вересня 1943 року. "Американці дуже зацікавлені в тому, щоб позбавитися від Дем'янюка, - повідомив Шрімм. - А для нас це дійсно шанс дістати його і довести його відповідальність за злочини".

Шрімм у ході розслідування з'ясував, що Дем'янюк причетний до вбивства 29 тис. євреїв, більшість з яких - жінки і діти. Вирішальною для розслідування стала та обставина, що серед жертв опинилося 1,9 тис. німецьких євреїв, а німецький закон вирішує переслідування осіб, звинувачених у вбивстві громадян Німеччини, незалежно від того, де було здійснено злочин. "Зараз можна назвати точні імена і дати народження жертв", - стверджує Шрімм. Наймолодшою жертвою нацистів із загиблих за час служби Дем'янюка в Собіборі був 99-річний голландський єврей, наймолодшими - новонароджені немовлята.

Зазначу, що Дем'янюк займає другу позицію в так званому "Топ-10" нацистських злочинців, підготовленому Центром Симона Візенталя. Ось цей список:

1. Доктор Альберт Хейм, місцезнаходження невідоме. ВНімеччині був звинувачений у вбивстві сотень в'язнів концтабору Маутхаузен, де служив лікарем. У 1962 році, напередодні процесу, зник без вісти.

2. Іван Дем'янюк, США. Український іммігрант, який, на думку влади США, був охоронцем в концтаборі. Сам він заперечує це.

3. Сандор Кепіро, Угорщина. Колишній угорський жандарм, звинувачується у вбивстві 1000 цивільних осіб в Сербії. У 1944 і 1946 роках угорські суди визнавали його винним, але покарання так і не було. Багато років прожив в Аргентині, повернувся до Угорщини в 1996 році, звинувачення на свою адресу заперечує. Угорська влада проводить нове розслідування.

4. Мілівой Аснер, Австрія. Шеф поліції нацистської Хорватії, відповідальний за переслідування і висилку в табори смерті сотень євреїв, сербів і циганів. У 2005 році влада Хорватії зажадала його видачі, але влада Австрії відмовила, стверджуючи, що стан Аснера не дозволяє видавати його суду.

5. Сойрен Кам, Німеччина. Колишній есесівець, розшукується владою Данії за вбивство журналіста в 1943 році. У 2007 році було ухвалено рішення про екстрадицію, але суд Баварії наклав вето, стверджуючи, що доказів не досить.

6. Генріх Бойре, Німеччина. Боєць Ваффен-СС, що убив трьох нідерландських громадян. У 1949 році заочно засуджений в Нідерландах до страти, пізніше заміненої на довічний вирок. Німецька влада відмовилася видати його, а потім оголосила засудження незаконним. Зараз знов звинувачений у вбивстві прокуратурою Дортмунда.

7. Чарльз Зентай, Австралія. Колишній угорський солдат, звинувачується владою Угорщини у вбивстві Петера Балаша, що не носив жовту шестикінечну зірку, в 1944 році. Заперечує звинувачення і намагається зірвати екстрадицію.

8. Михайло Горшков, Естонія. Влада США і єврейські організації стверджують, що він є співучасником вбивств євреїв, оскільки був перекладачем і слідчим гестапо в Білорусі. Переїхав до Естонії із США в 2002 році, напередодні позбавлення громадянства за брехню про військове минуле. Естонська влада веде розслідування.

9. Алгімантас Дайліде, Німеччина. Служив в таємній литовській поліції під час нацистської окупації. У 2006 році визнаний винним литовською владою у видачі євреїв нацистам. Засуджений до п'яти років ув'язнення, але в ув'язнення не потрапив за станом здоров'я. У 2003 році був висланий із США до Німеччини за помилкові свідчення імміграційній владі. Живе в Німеччині, добровільно вирушив до Литви на суд.

10. Харрі Мянніл, Венесуела. Колишній естонський поліцейський під час нацистської окупації. У 1990-х роках влада США, що розглядала його прохання про візу, прийшли до висновку, що він причетний до вбивств сотень євреїв, і не дала йому дозвіл на в'їзд. У 2005 році естонська влада виправдала його.

Чи варто говорити, що Центр Візенталя від душі привітав наміри Німеччини судити Дем'янюка. Директор Центру Єфраїм Зуров заявив, що приємно здивований рішучістю Центру щодо розслідування нацистських злочинів в Людвігсбурзі, оскільки Німеччина, як і Україна, раніше відмовлялася приймати з-за кордону судові справи підозрюваних в зв'язках з нацистами. Зуров зазначив, що питання про проведення відкритого судового процесу над Дем'янюком в Україні він неодноразово порушував під час візитів до Києва, проте така перспектива не знаходила підтримки української влади.

Цікаво, що ще рік тому Центр Візенталя в офіційному звіті написав, що Україні не вистачає політичної волі для переслідування військових злочинців. "Влада в Україні не докладає ніяких зусиль для притягнення до відповідальності військових злочинців і відмовляється приймати осіб, засуджених в інших країнах, як Іван Дем'янюк", - повідомив тоді той же Зуров.

Окрім Дем'янюка, звіт згадує ще декілька українців, таких як Орест Галан, Іван Калимон і Осип Фіріщак, засуджених американським судочинством за приховування під час еміграції в США фактів своєї причетності до допоміжної поліції, яка співпрацювала з нацистами у Львові. Всі вони, згідно з рішенням суду, підлягають депортації із США, проте Україна відмовляється їх приймати.

* * *

Мене абсолютно не дивує той факт, що Україна в особі влади не бажає мати справи з нацистськими злочинцями-українцями. Тільки сліпий або клінічний ідіот може не помітити, що за останній час процес сповзання нашої країни у бік махрового націоналізму набув вже не те що загрозливих, а просто катастрофічних форм. Досить пригадати історію з більш ніж сумнівним привласненням звання Героя України Шухевичу, спробу заборонити російські телеканали (до речі, більшість громадян виступили проти цього зовсім не тому, що бажає дивитися російські новини - гадаю, вся справа у "Льодовиковому періоді"), демонстративне втягування країни в НАТО (особисто я проти Альянсу нічого не маю, але вважаю, що громадян все ж таки треба запитати), та інше, інше. Немає сенсу перераховувати все.

Тому судовий процес того ж Дем'янюка міг би підняти в Україні абсолютно не потрібну владі хвилю. Якось не до місця згадувати про злочини нацистів тим, хто вважає есесівців героями визвольного руху і полум'яними борцями за "незалежність".

До речі, про незалежність. На моє глибоке переконання, жити державі Україна в тому вигляді, до якого ми вже якось звикли, залишилося дуже недовго. Схоже на те, що зусиллями дорогого Віктора Андрійовича і його команди точка повернення успішно пройдена. Протягом ось вже чотирьох років Ющенко цілеспрямовано дробить країну на дві частини - захід і південний схід - за мовним та ідеологічним принципом. Цікаво, що президентська "Наша Україна" - мало не єдина у нас партія, що чітко дотримується якоїсь ідеологічної програми. Інша справа, що програма ця відображає, вибачте на слові, сподівання населення Галичини і решті громадян здається досить людоїдською. Проте, Ющенко і його соратники послідовно втілюють в життя принципи "Думати по-українськи" (в інтерпретації Тягнибока - "Україна для українців"), "Голодомор - наше все" і "Москаль - ворог всього живого". При очевидній збитковості цих ідеологем, інші партії (окрім хіба що комуністів), що змінюють ідеологію залежно від теперішнього моменту, взагалі не можуть запропонувати народу яких-небудь виразних постулатів. Саме тому президентові та його камарильї вдається втілити свої ідеї в життя при пасивному неспротиві народу, який в масі своїй ідеї "Нашої України" не поділяє.

Але і це, можливо, було б виправно. На жаль, втрутилася глобальна криза. Тобто до постійних розбирань між президентом і прем'єром, постійному бардаку у Верховній Раді, абсолютно нездібній ухвалювати осмислені рішення, додався повільний, але глибокий економічний занепад, що ще навіть не наблизився до піку. Історія вчить, що в моменти потрясінь в будь-якому суспільстві активізуються радикальні політичні сили. В Україні це спостерігається у вигляді зростання популярності партій і рухів на зразок "Свободи" або проросійських кримських організацій. Немає сумнівів в тому, що і на сході з'являться (ймовірно, вже з'явилися) свої екстремісти.

Далі. Повна недієздатність ВР (хто не вірить - включіть телеканал "Рада"), врешті-решт, неодмінно спричинить дострокові вибори (ймовірно, не одні), які рано чи пізно призведуть екстремістів в законодавчий орган. Далі послідують спроби прийняття, умовно кажучи, ультраукраїнських або ультраантиукраїнських законів, що викличе остаточний розкол країни. Можливий підваріант - все трапиться без участі ВР: політика Ющенка, що спирається на світовідчування переважної меншини населення, призведе на початок сутичок, що переростають в масштабне силове протистояння.

Так чи інакше, каталізатором розпаду стануть "українські українці імені Шухевича", яких такий розвиток цілком влаштує: врешті-решт, їм дістанеться західна частина України, вільна від москалів. Південь і схід (у широкому сенсі) опиняться у виграшній (якщо тут взагалі доречно це слово) позиції. В тому сенсі, що вони, мовляв, лише захищають російськомовне населення і тому відділяються від Заходу і створюють державу Середньоросія з подальшим входом до складу Російської Федерації. Приблизно якось так.

Ще кілька років назад такий розвиток подій здавався абсолютно неймовірним. Але тепер є прецедент Косова (спасибі Штатам і ЄС) й Абхазії з Південною Осетією (спасибі Росії). Отже, тепер можливо все - США визнають галичанську Україну, Москва - схід і південь. Приїхали...

І ось стає мені дуже цікаво: що накажете робити мільйонам (навряд чи я сильно перебільшую) українців, не охочих жити ні в Україні "тягнибоків", ні в згаданій вище Середньоросії? Виїжджати? Особисто я не хочу. Я, як не дивно, люблю цю країну і не бажаю її розпаду. Але, мабуть, вибору немає... Хто останній в посольство Нідерландів?