Василь Горбаль: антикризових заходів насправді немає

Автор: Наталія ЯрцеваФото: ІнтерМедіа консалтинг

Вибори нового спікера і чергова відставка керівника Фонду держмайна - програма-максимум наступного депутатського тижня. Оскільки тема боротьби за спікера бойовими загонами регіоналів в Раді була розкрита досить яскраво, ми вирішили зосередитися на економічних питаннях. Співрозмовник ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") - член фракції ПР Василь Горбаль.

- Василю Михайловичу, Партія регіонів підтримає відставку Валентини Семенюк з посади голови ФДМ, ініційовану фракцією БЮТ?

- Питання ж абсолютно не в Семенюк, хоча претензії уряду я розумію - він хоче поставити на посаду голови ФДМ абсолютно контрольовану людину. Пані Семенюк-Самсоненко треба запросити в зал, вислухати її. А потім тільки можна буде відповісти на ваше питання.

Хоча я, чесно кажучи, сумніваюся, що саме зараз, враховуючи економічну кризу, що-небудь може бути продане, щоб гідно поповнити стабілізаційний фонд. Ось і виходить, що ми стабілізаційний фонд на папері створили, а при цьому джерела для його наповнення є досить примарними, зважаючи на неможливість виконання плану приватизації в цьому році.

Уряд перевів розуміння цього питання в особисту площину. Ми це чудово розуміємо. Адже справа абсолютно не в людині, що очолює фонд, а в тій економічній ситуації, в якій стабілізаційний фонд за рахунок джерел приватизації неможливо наповнити.

- Кредит МВФ, який отримала Україна, - благо для країни чи серйозна боргова петля на шиї?

- Насправді є меморандум між місією МВФ та українською владою, де зобов'язання сторін прописані. МВФ у всіх країнах, яким виділяє гроші, подібні документи підписує, щоб не було домислів та інсинуацій. Як ви пам'ятаєте, кредит stand-by був виділений для підтримки антикризової програми.

Природно, у нас є щодо кредитів МВФ старі стереотипи, що склалися за час незалежності. Раніше Міжнародний валютний фонд дійсно накладав досить жорсткі зобов'язань на країни, яким гроші виділяв. Зараз ситуація інша - економічна криза. Тому і вимоги МВФ стали м'якшими.

Це якраз такий час, коли Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація і ряд інших міжнародних фінансових організацій виходять на перший план. Тому що ринок інших зовнішніх позик практично закритий.

Тут інша проблема - антикризових заходів-то у нас насправді поки що немає.

- Як же немає? Адже парламент прийняв антикризовий закон в кінці минулого місяця.

- Є розмови про антикризові заходи і багато піару. А заходів немає. Що було зрештою парламентом прийнято? Була прийнята норма про можливість підвищення виплат з Фонду гарантування фізичних осіб. Це не ново. Ми до такого рішення йшли планово. І це, між іншим, було спільне рішення Ради і правління Нацбанку і його рекомендація Фонду гарантування внесків фізичних осіб.

Тим більше, Фонду ми можемо тільки щось порекомендувати. А потім він, виходячи із власних фінансових можливостей, сам приймає рішення. Отже, з погляду кризи це зовсім не ключовий закон.

Або, наприклад, захист вітчизняного виробника. Всі раптом заговорили про те, що треба внутрішній ринок підтримати. Але ж з цим гаслом практично всі політичні партії йшли на вибори. І що ми з 2006 року зробили для підтримки національного виробника? Нічого. Те ж саме можна сказати і про будівельну галузь, та і про останніх.

- Необхідність оздоровлення вітчизняної банківської системи - лейтмотив виступів економістів всіх рівнів останнім часом. Що потрібно зробити в першу чергу?

- Я ніколи не скажу погано про українську банківську систему, з огляду на те, що і вона, зокрема, мене виховала і сформувала. Українська банківська система взагалі й окремі банки зокрема пережили свого часу дуже важкі моменти. Отже, фінансова система побудована досить здорово. Але вона не може нормально існувати без здорової економіки.

Причина фінансової кризи за кордоном - здорова економіка і фінансова система, що ослабла. Це відбулося через "розігрітість" ринку і зважаючи на появу нових віртуальних фінансових інструментів.

У нас же ситуація інша. Що ми маємо? Ослаблу і ще, можливо, не до кінця сформовану з погляду капіталу - підкреслюю, капіталу, а не інструментарію - фінансову систему. І дуже слабку економіку. Тому необхідно не тільки оздоровити фінансову систему, але і нарешті реформувати економіку. Можливо, під тиском кризи ми зможемо проблеми, що все накопичилися, спробувати вирішити. Хай у швидкому темпі, хай з емоціями, але вирішувати їх необхідно. Єдине, мені б хотілося, щоб при цьому якість реформ не постраждала. Особливо під час того, як ми декларуємо, що активно боремося з кризою. Головне - не наприймати такого, що потім стане ще гірше.

- Як Ви оцінюєте ідею участі держави в капіталі проблемних банків?

- Якщо ми говоримо з приводу поповнення основних фондів "Ексімбанку" і "Ощадбанку", то дискусія з приводу ролі державних банків ведеться останні років десять. Пригадайте хоча б жаркі дискусії з приводу наглядових рад цих банків.

Але правління ніколи не могло повноцінно презентувати концепцію розвитку державних банків. Тому що якщо представники однієї політичної сили входять в наглядову раду, то протиборча політична сила просто не голосує.

Отже, концепція фактично є, але тільки вона жодного разу так і не була затверджена. Все решта (чим повинні займатися державні банки, які галузі піднімати) - похідне від концепції. І приймати її потрібно було значно раніше, а не у зв'язку із кризою.

- Давайте перейдемо від теорії до практики. Гроші з депозитів знімати чи не поспішати?

- Кожен клієнт відчуває ситуацію у своєму банку. Адже основним чинником нестабільності і роздратованості клієнтів були курсові коливання. Нацбанк з цим явищем бореться, щоб повернути довіру українських громадян і українського бізнесу до гривні. А потім - через довіру, через курсову стабільність - повернути довіру до українських банків. Це один аспект.

І другий дуже важливий момент - необхідна злагоджена робота всієї вертикалі влади, що відповідає за економічні реформи. Тільки тоді можна досягти результату. У нас же поки що злагодженої роботи уряду і Нацбанку немає.