У Києві демонтують пам'ятник Косіору

Київська міська державна адміністрація на виконання Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", указів Президента України і розпоряджень Кабінету Міністрів, що стосуються проведення заходів до річниці Голодомору, доручила до 22 листопада 2008 року демонтувати встановлений в сквері на вулиці Артема пам'ятник Станіславу Косіору.

Про це повідомили в прес-службі КМДА.

Замовником демонтажу визначено комунальне підприємство "Дирекція реставраційно-відновних робіт", яке повинне забезпечити належне зберігання скульптурного об'єкта до визначення місця розміщення демонтованих скульптур, на що відведено місяць. Тобто фахівці Головних управлінь, в компетенцію яких входить це питання, визначать єдине місце, де розмістять всі демонтовані об'єкти.

Шевченківська РДА після виконаних робіт здійснить впорядкування прилеглої території скверу на вулиці Артема.

Як нагадує прес-служба, С.Косіор десять років (1928-1938) був генеральним секретарем ЦК ВКП(б), входив в республіканське ядро організаторів Голодомору і забезпечував його здійснення керівництвом нижчих рівнів.

Протягом першої половини 1932 року С.Косіор свідомо замовчував масовий характер голоду, намагався уникнути сталінського гніву, балансуючи між політбюро ЦК ВКП(б) і партійними низами в Україні, а друга половина 1932 року свідчила про його безпосередню участь в організації і сприянні Голодомору.

Знаючи про справжні причини голоду в Україні, С.Косіор цинічно і зухвало пояснював, що до цього призвело "погане господарювання і неприпустиме ставлення до суспільного добра - крадіжка і розтрата хліба".

На цьому тижні в Україні проходять заходи до 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років.

Зокрема, Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет від імені Української православної церкви Київського патріархату закликав громадян України вшанувати пам'ять жертв Голодомору і взяти участь в акції "Запали свічку" 22 листопада. У Зверненні з нагоди річниці Голодомору 1932-33 років патріарх зазначив, що всі народи СРСР в тому чи іншому ступені постраждали від тоталітарної політики в цілому і колективізації зокрема. Але тільки стосовно України існують документально підтверджені директиви радянського керівництва, які свідчать про поєднання в ній колективізації з "рішенням національного питання". Тільки області, заселені переважно українцями, були оточені військовими загонами - щоб люди не могли врятуватися з голоду втечею. Тільки у цих областях активісти радянської влади вилучали все продовольство, а то, що не могли вилучити, знищували на місці.